Прикарпаття в огні, або чому нічого доброго в підпалах сухої трави немає

👁 312

Тільки протягом минулої доби на Прикарпатті ДСНС зафіксувала щонайменше 30 загорянь сухої трави. Горіло практично в кожному районі, не виняток і територія івано-франківської міської ради. Палити суху траву весною й думати, що все робиш правильно, давно вже стало для частини прикарпатців традицією, яку надзвичайно важко викорінити. Про те, чому підпали сухої трави — це завжди погано, як привчити та покарати тих, хто до таких пожеж причетний і чому гектари спалених полів завжди дорівнюють тисячам збитків для країни розповідає начальник державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Ігор Стефурак.

Звідки взялася така традиція, чому люди палять суху траву і думають, що це добре?

З настанням теплих днів розпочинаються різні заходи з благоустрою, як у громадських місцях, так і на приватних територіях. На жаль, часто таке прибирання завершується спалюванням залишків листя, сухої трави та, навіть, різного сміття. У таких випадках добрі наміри громадян та посадовців під час наведення чистоти та порядку можуть мати згубні наслідки для довкілля і здоров’я людей, для їхнього майна ну і, звичайно, для природного середовища. Дуже часто люди палять, бо не мають куди подіти ці залишки. Накопичується багато листя, сухих гілок, побутових відходів і т.д. Люди їх згрібають у купи і, як правило, не вміють і, відповідно, не хочуть використовувати ці залишки надалі. Беруть і просто підпалюють. Так би мовити, шукають легший шлях, щоби здихатися того сміття. Але, на жаль, цей простіший і легший шлях має дуже згубні наслідки.

Цей простіший і легший шлях має дуже згубні наслідки.

Які наслідки? Чим пожежі сухої трави шкідливі?

Ми всі знаємо, чим взагалі загрожує нам пожежа. Тому, наприклад, серед трьох номерів екстрених служб найперше у разі загорянні трави слід телефонувати на 101. Бачите, не 102 і не 103. Річ у тім, що така пожежа швидко переростає в стихійне явище, з яким дуже важко боротися. Ми маємо різні приклади, коли гинуть люди, знищується їхнє майно, коли горять гектари лісів. Звичайно, це не тільки наша проблема. Бачимо, і в Америці, і в Європі горять ліси. Дуже часто це тому, що люди не дотримуються правил поводження з вогнем.

Якщо брати чинник шкідливості таких пожеж для здоров’я людей, то варто зазначити, що всі шкідливі речовини, які викидаються транспортом, підприємствами й т.д. скопичуються в листі, траві та іншій рослинності. І якщо її підпалити — усі шкідливі речовини знову викидаються в атмосферу у вигляді продуктів згорання. Водночас їхня шкідлива дія значно підсилюється. У димі опалого листя містяться оксиди азоту, вуглецю, чадний газ, а також сполуки важких металів. А в багаттях, що тліють без доступу повітря, взагалі може утворюватися бензопірен — речовина, здатна викликати ракові захворювання.

Що ж до шкоди для тварин, то маємо пам’ятати, що зараз репродуктивна пора і природа, відповідно, відтворюється. Зараз у траві багато пташок, багато дрібних тварин, таких, як зайці чи куріпка. У полях вони виношують своє потомство, відкладають яйця й потім про це потомство піклуються. І тут ми їх спалюємо. А потім дивуємось, чому не видно на полях куріпок чи тих же зайців. Чи взагалі чому пропадають птахи, ті ж мурашки, метелики — це все згорає, розумієте. Ми отак бездумно цим усім жертвуємо.

Палити сухе бадилля дуже небезпечно. Найбільшу кількість хімікатів, до речі, вбирає бадилля картоплі.

Ще одна сторона проблеми паління городини. Навіть є таке, що коли горить городина, хтось смачно вдихає й каже, що йому подобається цей запах. Людина тоді не думає, що палити сухе бадилля дуже небезпечно. Тому що на своїх присадибних ділянках ми часто-густо застосовуємо хімічні речовини, щоби збільшити врожай чи боротися зі шкідниками. Найбільшу кількість хімікатів, до речі, вбирає бадилля картоплі, а пригадайте, чи часто ми, коли боремося з колорадським жуком, звертаємо увагу на хімічний склад засобів? А вдихання таких продуктів згорання може бути надзвичайно небезпечним для здоров’я, особливо для тих, хто має якісь легеневі захворювання чи астму, наприклад.

Які покарання передбачені за спалювання трави?

Передбачено й адміністративне, і кримінальне покарання. Кримінальне, це якщо траву підпалили навмисне й пожежа призвела до тяжких наслідків та великих матеріальних збитків. Наприклад, шкода майну чи, ще гірше, загибелі людей. Якщо матеріальні збитки невеликі — це адміністративна відповідальність. Є стаття 77 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вона передбачає адміністративне покарання за порушення правил безпеки поводження з вогнем у лісах. Прописані тут штрафи варіюються від 580 грн до 1200 грн. Є стаття кодексу України про адміністративні правопорушення 77/1. Вона стосується спалювання сухої рослинності. Тут штрафи дещо нижчі — від 320 грн до 580 грн. І є стаття № 82, за неналежне поводження з відходами, у тому числі їхню утилізацію. За її порушення доведеться викласти від 820 грн до 1500 гривень. Ще раз повторюсь, це без заподіяної шкоди. Якщо у разі спалення було завдано шкоди, крім штрафу, ми можемо нараховувати збитки, завдані цим навмисним чи ненавмисним підпалом.

Чи достатньо жорсткі передбачені покарання? І чи допоможе, на вашу думку, збільшення штрафів, яке зараз ініціює МінПрироди? Іншими словами, проблема в недостатньому покаранні чи несвідомих людях, яких насправді важко впіймати на факті підпалу?

Кодекс України про адміністративні правопорушення має щонайперше виховний характер. І ці штрафи, відповідно, направлені не для того, щоби поповнити бюджет. Вони існують насамперед для того, аби людина знала, що суспільство карає за спалювання сухої рослинності чи порушення правил поводження з вогнем у лісах або спалювання сміття. Однак штрафи, звичайно, відіграють важливу роль. Зараз Міністерство природи розробило й подало на розгляд у Кабінет Міністрів проект, де пропонує за такі дії збільшити штраф до 6000 грн. Я думаю, що якщо ми будемо одночасно проводити просвітницьку діяльність, якщо ми будемо говорити це на кожному куті, у кожному селі, на кожному хуторі, у місті та на дачних ділянках, якщо ми будемо залучати школу й там будуть проводити спеціальні уроки екологічного виховання, можливо, навіть якийсь окремий урок про спалювання, це допоможе змінити ситуацію. Зараз дуже активно нам допомагає українська греко-католицька церква, зокрема їхнє екологічне бюро. Ми знаємо, що наш регіон дуже релігійний, люди слухаються священика. І коли священик у церкві закликатиме людей не спалювати траву, бо це гріх — знищити Боже створіння, люди змінять свою думку. Коли священик говорить: не носіть пластмасові квіти на цвинтар — це є дуже вагома діяльність, і ми раді, що маємо такого партнера в боротьбі за наше чисте довкілля. Хотілося б, звичайно, щоби нас підтримувала й освіта. Якщо учні будуть свідомі цього, це також дуже багато змінить. Бо коли бабуся буде палити якусь стерню чи купу листя, то буде великий шанс, що внук підійде і зробить їй зауваження, адже в школі говорили, що це робити не можна. Можливо, тоді й бабуся змінить свою думку.

В кожному селі, селищі, територіальній громаді є їхній місцевий депутатський корпус, де вони мали б створити комісію з благоустрою. Думаю, два-три штрафи, накладені цією комісією, суттєво б змінили ситуацію в їхньому населеному пункті на краще.

Ми кожного року говоримо про цю проблему і складається враження, що нічого не змінюється.Тобто, як палили — так і палять. Чи я помиляюсь і є позитивні зміни в цьому напрямі?

Зараз дуже багато знімається програм на цю тему, думаю, ви бачили. Показовими є ролики, де кореспонденти беруть інтерв’ю в місцевих жителів, які якраз палять траву, листя чи сміття. Аргументація останніх — «палю, палив і буду палити, і нічого страшного» або «а куди я це маю подіти?». Ну ви зрозуміли. Тоді вже треба виховувати людей через адміністративні покарання, якщо ані церква, ані школа чи органи місцевого самоврядування не можуть вплинути. У такому випадку треба штрафувати. Якщо в селі одного чи двох оштрафують, я думаю, це буде непоганою наукою і для інших, швидше за все, вони вже палити не будуть. Але для цього в кожному селі, селищі, територіальній громаді є їхній місцевий депутатський корпус, де вони мали б створити комісію з благоустрою. Ця комісія, у свою чергу, ухвалює правила благоустрою й одним із них є заборона спалювати траву, опале листя чи сміття. У випадку порушення — штраф, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. Думаю, два-три штрафи, накладені цією комісією, суттєво б змінили ситуацію в їхньому населеному пункті на краще.

А чи є прецеденти штрафів у нашій області?

За минулий рік ми склали приблизно 17 протоколів на суму три з половиною тисячі гривень. Багато це чи мало — судити важко. Тому що дуже часто траву чи листя підпалюють на приватній території. Був випадок, коли на дзвінок виїхало МНС, ми, виїхала поліція. Причина: бабуся палила, здається, сухе листя в себе на дворі. Усі ми зібралися біля воріт, а зайти не має права ніхто. Чому? Тому що закон забороняє. Ми перевищили б свої службові обов’язки. До слова, до нас вона підійшла лише після того, як усе спалила. Думаю, ситуація була б зовсім іншою, якщо замість нас із нею намагалися б поговорити місцеві люди, до прикладу, голова сільради чи депутати її вулиці. Я вважаю, насамперед це питання має контролювати адміністрація села. Адже Державна екологічна інспекція не такий великий орган. Нас 46 осіб, із них 20 інспекторів, які працюють «на землі». А територія дуже велика й заглянути в кожне село ми просто фізично не можемо.

Як тоді допомогти? Що робити, якщо бачиш, що сусід палить траву чи опале листя?

Якщо вас двоє — цього достатньо, аби ви до нас звернулись. Ми виїдемо і складемо на цього сусіда протокол. Навіть якщо ваш сусід відмовиться давати пояснення чи взагалі не контактуватиме з нами, двох свідчень буде достатньо, аби передати наш протокол до суду. У суді, відповідно, також буде достатньо свідчень двох людей, аби притягнути сусіда-палія до адміністративної відповідальності.

Ну і на завершення поговорімо про міфи, у які вірить частина тих, хто підпалює траву. Адже найцікавіше й найгірше якраз те, що більшість паліїв, справді переконані, що роблять благу справу. Поїхали:

Міф № 1. Випалювання трави прогріває ґрунт і збагачує його золою, у результаті чого на випалених ділянках нова трава з’являється швидше й росте краще.

Це, звичайно, міф. Найперше, висока температура під час пожежі лише шкодить ґрунту, адже механічно знищує верхній родючий шар. Окрім того, усі рештки, які потенційно могли перегнити та стати добривом для землі, просто згоряють. По-друге, унаслідок високої температури земля втрачає і свої хімічні властивості.

Міф 2: Якщо спалити траву весною, то це вб’є всіх кліщів, гадюк і інших небезпечних тварин та шкідників, а корисні звірі та птахи встигнуть втекти.

Ну це, звичайно, більше схоже на казку. Але, на жаль, від вогню загинуть і одні, і другі. Адже вогонь під час горіння сухої трави поширюється дуже швидко, відповідно врятуватися дуже важко. Крім того, не забувайте про гнізда й мале потомство, їх дуже багато знаходять після пожеж.

Міф 3: Потрібно спалювати сухий очерет, щоби вичистити озеро чи ставок.

Щоби вичистити ставок від очерету найкраще запустити туди товстолоба й білого амура. А якщо ви палите очерет із надією, що він пропаде, то мушу вас розчарувати. Найчастіше на місці спаленого очерету виростає свіжий.

Міф 4: Я спалю лише свою ділянку і зможу проконтролювати вогонь.

Вогонь дуже важко контролювати в принципі. Дуже часто начебто контрольоване спалювання ділянки закінчується спаленою хатою сусіда чи пожежею в найближчому лісі. Повірте, достатньо легкого подиху вітру, щоби вогник на вашій присадибі перетворився в стихію.

Розмову вів
Михайло Качанський