За і проти. Реакція Світлани Долгової на передачу від 26.09.2017 р.

👁 234

ПРО ПОЗИЦІЮ ШКОЛИ В МІСЬКОМУ РЕЙТИНГУ

Чесно кажучи, вражена. Найбільше мене вразили слова “школа №3 --аутсайдер в місті”. Або директор департаменту не розуміє значення цього слова, або він однобоко якось підходить. Аутсайдер - це той, хто десь далеко позаду і немає ніякої надії.   Хочу, щоб Ігор Вікторович знав, що за кількістю призових місць на олімпіадах  всіх рівнів учні школи №3 в п'ятірці кращих за підсумками минулого навчального року. Колись входили в десятку, але нижче десятки школа не опускалася. Тому говорячи в своєму інтерв'ю про те, що першими в місті є українська гімназія №1, школи №11і №5, природничо-математичний ліцей - так, це правда, вони справді  перші. Але серед загальноосвітніх шкіл ми одразу після них, тобто четверті або п’яті.  Аутсайдер в значенні участі в зовнішньому незалежному оцінюванні - ну так, в двадцятих числах.

Він сказав, що 21-е  чи 22-е місце з 42 шкіл. Він вибачився, що перебільшив з аутсайдером і назвав школу середнячком.

За середнячка теж образливо, тому що в усі вище перераховані школи - гімназію №1, спеціалізовані №11 та №5, природничо-математичний ліцей, куди вступають після сьомого класу - йдуть діти за конкурсом, там є відсів. В загальноосвітній школі №3 приймають на навчання всіх дітей , незалежно від того, яка в них уява, чи вміють вони читати і писати. Тому протягом останніх дев’яти років за січень-лютий ми повністю закриваємо набір в перші класи. У нас з першого по дев’тий клас на кожній паралелі  є два класи з російською мовою навчання та 2 класи із польською мовою навчання. От вам і середнячок.

ПРО ЗАЯВУ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ

Друге, що мене так зачепило, це те, що директор Долгова написала заяву, тому що у нас з нею була домовленість. Не знаю, про яку домовленість Ігор Вікторович говорить. Протягом десь 10 років я коллегам і директорам завжди казала: “Не хочу переходити на самостійне ведення бухгалтерського обліку”. Я філолог за фахом, а для того, щоб рахувати гроші, треба дуже добре знати математику. Перш ніж поставити печатку або підпис, треба обов'язково вивчити документ. Тому я завжди говорила про те, що не хочу переходити. Але колеги мені завжди казали, що допоможуть мені в цьому.  Уже влітку цього року разом з головою профспілки внесли зміни в колективну угоду між профспілкою та школою. Тепер там є поняття “бухгалтер”.

ПРО СИТУАЦІЮ З ЛІНІЙКОЮ НА ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ

Він слухає людей, які приходять до нього і заявляють, що у школі №3 півтори години лінійка велася російською мовою. А мене не захотів вислухати і мене не спитав. Через свою секретарку передав (цитую): “Світлана Володимирівна, директор департаменту сказав, щоб ви написали пояснювальну. Питаю: про що? А що у вас було першого вересня на лінійці? Я кажу:  а що в нас? Перше вересня. Секретарка мені  каже, що півтори години лінійка велася російською мовою і вся адміністрація була в чорному. Про чорне не буду говорити, Бог з ним, але півтори години російською? Я думала, що директор департаменту міг би в мене спитати. Ну, я приходжу до школи і читаю відгук людини, яка була в нас на лінійці - представник секретаріату міської ради. Гарний відгук, можу зачитати: “Відвідав урочисте свято першого дзвоника, свято Дня знань, та приємно здивований організацією. Традиції школи та відданість адміністрації своїй справі заслуговують на похвалу. Бажаю плідної роботи та нових здобутків учням. А школі - підтримки та уваги”. Я знімаю копію цього листа і пишу: “На лінійці першого вересня у нас був присутній такий-то такий-то. Посилаю копію відомості.” Секретар віднесла цю копію і мій лист. Секретар вийшла зі школи в понеділок о 17:09. Максимум година пройшла з того часу, як секретар віднесла цей лист і директор департаменту вирішив його  прочитати. Телефонує мені на мобільний. Я не хочу повторювати слово в слово, але він так на мене кричав, вимагав пояснень. Казав, що це його розпорядження, що всі навколо йому тільки говорять про третю школу. Він хотів слова – пояснювальна записка, а я цього не написала.  Я просила не кричати, а він сказав: “Все одно напишіть мені”. Я відповіла, що сьогодні  вже не встигну, тому що було десь 18:00. На наступний день я до нього прийшла з листочком. Не назвала це пояснювальною запискою, якось інакше. Написала, що на лінійці першого вересня протягом години звучало три мови -  українська, російська, польська. Йому потрібно було, щоб був напис -  пояснювальна записка.

ПРО ВІДВІДУВАННЯ ІГОРЕМ СМАЛЕМ ШКОЛИ №3

З вчителями він розмовляв перший раз, коли минулого року був на так званому об'їзді шкіл. Був Ігор Вікторович Смаль,  був Олександр Михайлович Левицький. Тоді, можливо, Ігор Вікторович і спілкувався з кимось із вчителів. Але він їх вперше бачив.  Перший раз він був минулого року під час цього об'їзду, і я запропонувала піти в будь-який кабінет. Другий раз він був в нашій школі, коли на запрошення мера міста приїхало сто дітей з Волновахи. Місцем збору дітей вибрали подвір’я третьої школи. Ігор Вікторович знаходився в канцелярії. Я, заступник, батьки і вчителі спілкувалися з колегами. Уявіть собі, тут було 100 дітей, 100 сімей, які цих дітей приймають, представники усіх шкіл міста, які приймали цих дітей. Тоді ніякої наради - як зустрічати, хто за що відповідає - ніхто не проводив. Третій прихід - це тоді, коли я нібито не була у вестибюлі і не зустріла його з Мар’яною Василівною -  не знаю, чи зайшов би він ще раз. Тоді я розказувала, у нас буває і складно, і весело, і цікаво. Багато говорили про патріотизм. Мені задавали питання чи не забагато в школі російської мови? Чому тут викладається саме російська і польська? Говорили, що треба більше українськості. Я не проти цього, у нас школа українська, але з російською і польською мовами навчання. Я розказувала, що наші вчителі давно на уроках фізики, географії, геометрії , алгебри,  хімії чи біології паралельно дають дітям терміни українською мовою. Розумію, що дітям треба вступати у ВУЗи України. Сказала, що важко працювати. У вересні я досягаю пенсійного віку і я не тримаюся за цю посаду, я піду.  Можливо, Ігор Вікторович зрадів, коли я принесла заяву. Тому що я її подала шостого вересня, і наказ, в якому написано, що я переведена на посаду вчителя, також від 6 вересня, незалежно коли він його підписав. Це грубі порушення трудового законодавства і ведення ділової документації. Принаймні розмова могла бути іншою. Він спитав - чому? Я сказала - вважайте, що я не хочу переходити на самостійне ведення бухгалтерського обліку.

ПРО СТАВЛЕННЯ ДО ШКОЛИ

Я недооцінила батьківський і вчительський колектив. Тому що якби батьки і вчителі промовчали, то так і було б. Дякую такий підтримці, ну до сліз. Вони сказали, що не заспокояться. Я пообіцяла, що буду разом з ними до кінця. Батьки і вчителі зрозумівли, що все таки тут справа не в Долговій. Справа в тому, що тихенько, планомірно іде наступ на школу. Сам директор департаменту, вимагаючи в мене статут школи і читаючи, де ж там написано про російську і польську мову, не зможе і не має права його переробити. Батьки і вчителі відчули цей наступ. Оці постійні розмови - більше українського, більше патріотизму. Перші  слова, коли він зайшов до школи: чи не забагато тут російського? Неодноразово говорила: я не сепаратистка, хоча такі розмови за моєю спиною ведуться. Нас називали і продовжують називати “російська школа” або “польська школа”. А я кажу -   ми не російська школа і не польська. У нас є класи з російською і польською мовою викладання. Третя школа не сепаратистська, не москальська, не антидержавницька, не антиукраїнська.

Я б хотіла знати,  якою влада і вся освіта міста бачить третю школу. До чого нам готуватись? І тоді б вже закрилися питання - там багато чи мало патріотизму. За півтора року ні програм, ні планів, ні власного бачення я не чула.  Я ходжу на всі наради. Хіба що це розглядається кулуарно, або в маленьких групах.