За і проти. Звільнення директорки Івано-Франківської ЗШ №3

👁 488

Директорка школи подала заяву за власним бажанням. І після того як цю заяву підписали, представники батьківського профспілкового комітету школи заявили що вона написала цю заяву під тиском. Про який саме тиск йде мова?

-Світлана Долгова на початку вересня написала заяву на звільнення з посади за власним бажанням та переводом її на вчительську посаду в цій же школі. Власне, який був тиск. Коли пані Світлана ходила на наради до Ігоря Смаля, то звідти вона приходила без настрою, подавлена. Ми бачили що на людину психологічно тиснуть. При телефонних розмовах, коли вона дзвонила до пана Ігоря чи він дзвонив, і я була присутня в кабінеті, він  дуже голосно кричав у трубку. Світлана Володимирівна - людина дуже культурна і просила одразу вийти. Казала це не для всіх. Вона хотіла щоб цей інцидент, ці слова не були нікому відомі. Ну і коли на початку вересня директор школи пише заяву на звільнення - має бути вагома причина. Тому батьки і профспілка школи вважали що це є тиск.

-Видання “Галка” подає інформацію, що була домовленість між пані Світланою та паном Ігорем - якщо школа переводиться на власний бухгалтерський облік, то вона подає заяву на звільнення.

Ну наскільки я знаю такої домовленості не було. Знаю, що Світлана Володимирівна була проти переходу на самостійне фінансування школи. Вона вагалася, вважала що це буде погано для школи, для неї як для директора школи. Але на початку осені вона вже була в хорошому бойовому настрої, сказала: “Ну як всі переходять то нічого страшного немає”. Просто коли вона подала заяву за власним бажанням вона сказала: “Нехай Ігор Вікторович вважає, що це основна причина по якій я подала цю заяву - самостійне  фінансування”. Так вона хотіла це виставити, але потім вияснилося що було багато інших причин.

Що на ваш погляд могло стати причиною заяви на звільнення пані Долгової і чому ви все ж підписали заяву, чи ви мали якісь розмови з директоркою перед тим як задовольнити її прохання на звільнення?

-Чесно кажучи я аналізував все і за собою не бачу практично ніяких ні перевищення влади, ні тим більше морального тиску і примусу до якихось дій. Версія за якою принесла заяву пані Світлана про те, що вона не хотіла працювати директором якщо школа перейде на самостійне ведення бухгалтерського обліку, знаєте, я її сприйняв за чисту монету. Справді була розмова і справді пані Світлана дала таку обіцянку. Коли вона принесла заяву і пояснила - я був відверто здивований. Не було ніяких розмов про її звільнення і тут заява написана власноруч, за власним бажанням. Зрозуміло що ця заява була задоволена. Був виданий наказ відповідного змісту а далі з'являється заява про відкликання попередньої заяви, коли вже був наказ. А коли після цього пішов якийсь вал звинувачень проти мене, насамперед в тому, що я, виявляється, морально тиснув, критикував школу протягом двох років. Взагалі я на посаді півтора року, а вже другий рік тисну. Версія про звинувачення в сепаратизмі, звинувачення в якихось інших речах ну взагалі не витримують ніякої критики. Чесно кажучи, в мене навіть була думка подати судовий позов до авторів таких висловлювань нехай суд встановив наскільки правдивим є те чи інше висловлювання. Але потім подумав і вирішив що мабуть не варто в цій ситуації підливати олії у вогонь, оскільки з одного боку це не дасть якого ефекту бажаного, а лише буде підживлювати той конфлікт, який є у школі. Таке враження що у пані Світлани є якісь “радники” які можливо і змусили її піти на такий крок. З одного боку власноруч написана заява за власним бажанням звільнення, з іншого боку відкликання заяви. А далі, коли з якихось міркувань з'являються проблеми мовного характеру з'являються проблеми міжетнічного такого співіснування - у мене маса запитань і велике здивування. Де це взялося? Кому це потрібно?

-Тобто, коли вона приносила заяву, то серед аргументів не звучали тези про тиск через власне мовне питання. Причиною її звільнення вона назвала те що школи має прийти на самостійний бухгалтерський облік?

-Саме так. Я був здивований цим кроком в хорошому значенні. І я сказав про нашій особистій розмові, що я схиляю голову перед її такою правдивістю і перед її вмінням тримати слово.

-Тримати слово в якому сенсі? Вона обіцяла що якщо школа перейде на самостійний бухгалтерський облік та вона звільниться?

-Саме так. Це я маю на увазі під розумінням тримати слово.

“Курс” зазначає, що за вашими словами вчителям і батькам школярів школи №3 часто закидають звинувачення у сепаратизмі. Наведіть приклади таких ситуацій.

-Знаєте, наше місто маленьке і я спілкуюся з багатьма батьками інших шкіл. Ну звісно маю знайомих вчителів. І постійно чую наступне: “В тебе дитина в третій школі? Та там директор сепаратистка, там російська мова”. Ну зрозумійте, що інші вчителі в нашій школі не бувають. Звідки вітер дує  - від директора Департаменту. Передавали нам, що неодноразово на нарадах Світлану Володимирівну, скажемо так, нахиляли за те що в школі все ведеться російською мові, лінійка в тому числі. Ігор Вікторович сказав, що прийшли батьки та вчителі і поскаржилися, що у нас лінійка пройшла російською. Це - абсурд, неправда. На ній  діти читали вірші країнською, було декілька віршів на російській і на польській. В основному лінійка проводилася українською мовю, звучав гімн України тому що всі ми, -  вчителі і всі діти в школі, всі батьки є патріотами своєї держави. Ми любимо свою державу.

-Тобто “сепаратистські” погляди могли стати одним з предметів тиску?

-Могли. І стали.

-Ви надали інформацію про те що Ігор Смаль звинувачував школу у сепаратизмі. Як Ви можете її підтвердити?

-Ця інформація від батьків і вчителів з різних шкіл, з якими я спілкуюся. Не раз закидали: “Головуєш в третій школі? А як - ніби в смішок - як сепаратисткою працюється? Та як там у вас все на російській мові. Я все заперечувала і ставила батьків на місце. Світлана Володимирівна прекрасно розмовляє українською мовою і робить виняток тільки для тих батьків, які починають розмовляти російською. Тому що в нас є багато переселенців, вірмени, казахи. Якщо ці батьки звертаються російською - Світлана Володимирівна з поваги також розмовляє з ними російською.

Коли пані Світлана прийшла із заявою на відкликання попередньої, якими були аргументи, чим вона мотивувала це бажання?

-Там були вже емоції. Одним з аргументів було те, що піднялася батьківська громада, яка відстоює керівника школи і аргументами було те, що школа впродовж останніх багатьох років, я на цьому наголошую, багатьох років є лідером у освітянській сфері міста. Хочу повідомити насамперед батькам і всі громаді міста що, м'яко кажучи, це є перебільшення. Згідно результатів останніх років, то протягом останніх півтора року школа №3 - це освітянський аутсайдер у місті.

-На якому вона місці?

-Цьогоріч це здається 21 чи 22 місце.

-Із 42?

-Так. Можливо, аутсайдер це перебільшення. Але такий середнячок, який не зрівняється із показниками Української гімназії №1, школи №5, школи №11, ПМЛ, тому говорити про ефективність керівника як менеджера не випадає. На превеликий жаль. Я розумію що за багато десятиліть на керівній посади у школі всі ті можливості і всі ідеї, всі ресурси значною мірою вичерпані. Хоча кожен керівник десь бачить якусь перспективу і хотів би можливо реалізувати ці задумки як і в нього ще є, і які залишилися не здійсненими.

Ми говоримо про упереджене ставлення до школи певних осіб чи влади і суспільства в цілому?

-Певних осіб. Влада до школи ставиться дуже добре. Наприклад, пан Марцінків за школу жодного поганого не сказав. Він зазначив, що до Світлани Володимирівни як до директора школи не має жодних претензій, що вона є чудовим управлінцем.

-18 вересня відбулася зустріч батьків школярів та вчителів школи №3 та влади. Чи відбувся який дієвий діалог? Він привів до якогось проміжного рішення?

-Важко назвати це дієвим діалогом. Єдиним хто адекватно себе вів - це був мер міста. Він поводився дуже толерантно, культурно, ввічливо. Олександр Левицький перебив діалог, почав кричати як завжди.  До чого дійшли? Пан мер пообіцяв, що на протязі навчального року Світлана Володимирівна залишиться виконуючою обов'язків директора школи. Батьки звичайно що не погодилися. Світлана Володимирівна встала і сказала що заради спокою в школі, заради спокою в місті вона погоджується виконувати обов'язки. Але зрозумійте це нереально.  Людина буде виконувати обов'язки, брати мізерну заробітну плату, а відповідати за всю школу.

-Тобто для батьків є принциповою позиція негайного вирішення питання щоб пані Світлана була директором?

-Однозначно. Батьки і педколектив школи наполягають, щоб директором школи залишили Світлану Володимирівну.

У вас як директора Департаменту є якісь конкретні зауваження до роботи? Тому що ви могли не підписати заяву на звільнення.

-У мене теж до пані Світлани не було не було великих претензій саме як до керівника навчального закладу. Були якісь робочі моменти, але я ніколи не міг подумати що вирішення робочих рядових моментів може бути сприйняте як занадто прискіплива увага. Те що я чую, те я що читаю, що протягом останніх двох років школа під постійної критикою і вона звинувачується у невідомо яких гріхах не відповідає правді і реальному стану речей. В роботі будь-якого навчального  закладу можна знайти якісь недоліки. Не помиляється лише той хто нічого не робить. Вважати недоліком десь там наявність вивісок російською мовою і прохання замінити їх на державну мову? Ну як на мене, це проста робоча ситуація, яка вирішується протягом кількох днів.

-Вона погодилась замінити таблички?

-Саме так. Вони замінені і немає ніяких проблем. Я подякував за це. Невже можна сприйняти тиском прохання пояснити якою мовою велася першовереснева лінійка. Коли я тримав це пояснення і прочитав що було три мови - польська, російська і українська - я подякував пані Світлані за те що вона пояснила що було на лінійці. І виявляється, такі робочі моменти дуже болісно були сприйняті і десь стали якимось каталізатором тих процесів які розпочалися у школі №3.

Планується провести конкурс на посаду директора школи. Пані Світлана також може брати в ньому участь. Ви проти конкурсу?

-Так, ми проти. Майже всі батьки сумніваються в прозорості цього конкурсу. Це по-перше. По-друге, Світлана Володимирівна починала працювати в школі піонервожатою і піднялася до рівня директора. Вона є стержнем цієї школи. Це є мама для всіх дітей. Вона знає кожного учня поіменно. Зайдіть в школу покажіть дитину в коридорі -  вона вам скаже як її звати, з якого вона класу, хто її батьки. Вона в курсі справи всієї школи, всіх дітей. Вона з сьомої ранку стоїть на дверях і зустрічає батьків та дітей. Вона в шоста-сьома вечора іде додому. Ну просто іншої кандидатури ми не бачимо.

-І  все-таки вона директор школи вже понад 20 років. Не вважаєте що можливо потрібна нова людина?

-Ну з часом нова людина буде потрібна. Світлана Володимирівна також не вічна і не зможе завжди працювати на цьому кріслі тому що це дуже важка праця. Вміти знайти зі всіма компроміс -  це дуже важко. Але на даний час, я вважаю, що нового директора в школу не потрібно.

З приводу двох років. В розмові з кореспондентом видання “Курс” 8 серпня пані Світлана заявила: “За час своєї роботи пан Смаль не відвідав школу №3 жодного разу. Так само в школі не бував ніхто з Департаменту освіти. Тому чиновники зовсім не можуть знати як виховують учнів у школі". Це правда що протягом двох років ні ви ні працівники Департаменту не відвідували школу №3?

-Це повна нісенітниця. Знов ж таки, не знаю звідки така інформація. Перше. У школі №3, я не знаю скільки років, але багато, працює мій заступник - пані Наталі Микула. Тобто, яка може бути краща увага з боку Департаменту до будь-якого закладу, ніж до того, де працює заступник директора Департаменту, читаючи там предмет “українська мова”? Якою більшою може бути увага, якщо у цій же школі уроки фізичного виховання веде фахівець із Департаменту освіти, спеціаліст пані Тамара Жилюк. Що стосується особисто мене. Якщо не помиляюсь, тричі був у школі №3 і я не знаю як голова піклувальної батьківської ради могла не бачите мене під час прийому дітей із Волновахи. Були розмови із вчителями, із директором школи. Останнє моє відвідування відбулося цією весною наприкінці минулого навчального року. Під час цієї розмови, ну це моя оцінка, ми з пані Світланою вдало поговорили, розставити крапки над І. Були з'ясовані якісь складні  моменти, непорозуміння і все інше. Мені здалося що та розмова стала початком такого конструктивного діалогу. І для мене, повторюю вкотре, абсолютною несподіванкою є ці всі звинувачення про переслідування, звинувачення у сепаратизмі, звинувачення у відсутності патріотизму і тому подібне. Де це все бралося? Під чию диктовку написане? Я не розумію. Взагалі в мене складається таке враження що третя школа недаремно опинилася під прицілом якихось таких проблемних речей. Що я маю на увазі? Напередодні нового навчального року, точніше 29 серпня департамент отримує інформацію про те що підприємець, який надавав гаряче харчування у школі, виїхав за кордон. Департамент освіти спрацював на відмінно в цій ситуації. Ми буквально протягом доби зробили всі необхідні речі - розірвали угоду із попереднім, знайшли нового постачальника, підписали з ним угоду. І першого вересня діти мали гаряче харчування. Тобто питання було вирішено. Далі зразу з'являються проблеми із польськими вчителями. Мова йде про те що у школі №3 працює 5 вчителів із Польщі які викладають польську мову. Це є такою родзинкою третьої школи. Згідно постанови уряду, яка вступить в силу з 27 вересня, вчителі іноземці повинні отримувати зарплату не нижчу від 16000 грн. Зрозуміло - сидячи за одним столом і виконуючи один і той же обсяг роботи український вчитель  отримуватиме 5000, а польський - 16 000. Але і цю проблему ми вирішили фактично миттєво - заключили трудові угоди до 27 вересня і польські вчителі будуть мати зарплату як вони мали минулого року, за тими ж стандартами. Вона не буде відрізнятися від зарплати українського вчителя. Тобто коли в часи збігаються дві такі проблеми які вирішуються ну це співпадіння. Але далі з'являється ситуація із першовересневою лінійкою із проханням пояснити на якій мові вона велася. І вже навіть вирішення цієї проблеми, точніше, робочого питання, воно стало якоюсь причиною для ескалації такої ситуації навколо третьої школи.

Виглядає, що в юридичній площині також є проблеми.

-Пані Катерина, мати однієї зі школярок, є юристом і займається трудовим законодавством. Вона пояснила так -  заява написана в такій формі: “Прошу звільнити мене з посади директора школи №3 і перевести на посаду вчителя цієї школи”. Пані Катерина сказала, що це неправильно. Спершу має йти заява на звільнення, а потім заява на переведення. Заява 2в1 неправильна, її не мали право приймати. По-друге. Коли людина пише заяву на звільнення, то їй дається по трудовому законодавству 14 днів. Чомусь Світлані Володимирівні цих чотирнадцять днів не надали. Коли пані Катерина на зустрічі з паном Смалем запитала чому 14 днів не надали пані Долговій, то він просто зібрав папки зі стола, розвернувся до нас спиною пішов геть.

-Він не дав конкретної відповіді на це питання?

-Він сказав: “Я рішення свого не зміню і все”. Ми пішли до відділу кадрів і взяли цю заяву. Тоді пані Катерина запитала кадровика: “Ця заява в правильній формі написана?”, на що він відповів: “Ну тут є неточності”. Ми сфотографували трудову книжку, де не було ніякого запису, хоча наказ про звільнення був підписаний. Це вже порушення. Також Світлану Володимирівну не ознайомили з наказом, вона його не підписала. Якщо б директор Департаменту повів себе не те що як хороший керівник, а просто як мужчина, який по словах пана Руслана тримав автомат в Донецькому аеропорту в руках, сильний мужчина - він би просто пішов на поступки слабкій жінці.

-Пані Світлана якось вирішуватиме це питання в юридичній площині?

-Так, буде. Тому що вона побачила величезну підтримку з боку батьків та педколективу. Вона заяву назад свою хотіла забрати тільки завдяки нам. Ми її дуже довго просили, ходили 300-400 чоловік кожний день, казали: “Будь-ласка заберіть заяву,ми вас просимо”. Вона тоді вже сказала: “Ну не можу, бо я привикла працювати з повагою до батьків, з повагою до вчителів, я повинна це зробити раз ви просите”.

Взагалі, згідно з законодавством освітніми, чи може бути звільнення або скажімо навіть дисциплінарне стягнення за ведення лінійки недержавною мовою або ведення навчання недержавною мовою там, де це не передбачено? І взагалі - прописані десь такі випадки?

-Ну, таких покарань немає і навіть не передбачалося. Не знаю - на Біблії буду клястися у відсутності подібних прагнення і подібних бажань. Тобто, я зреагував як чиновник у цій ситуації. Зреагував чому? До мене прийшли вчителі із тієї ж самої третьої школи і поскаржилися на те що лінійка велася російською мовою. Там були ще якісь певні нюанси і ви знаєте - аби я не зреагував що з’явилася якась скарга або якесь там анонімне повідомлення до відповідних силових структур де було сказано про те, що я не зреагував відповідне звернення. Тоді б в мене запитували - а чому ти, маючи свої повноваження,і не виконуєш законодавчі вимоги? Чому мовний режим у комунальній школі там виходить за певні якісь рамки? Тому тут хоч так, хоч так, але була певна реакція. І коли я отримав пояснення я подякував пані Світлани за її розуміння.

ЗМІ у своїх статтях вказують, що саме батьки школярів зверталися до них. Чи також ви зверталися до телеканалу “Інтер” і чому саме він на всеукраїнському рівні висвітлював цю ситуацію?

-Я особисто ні. Батьки зверталися і до інших каналів. Наскільки я чула від них що всі просто не могли надати кореспондентів швидко.

-Чи задоволені тим як висвітлили цю проблему?

-Ні, не задоволені. “Інтер” висвітлив однобічно цю інформацію. Директор школи взагалі просила не вмішувати ЗМІ. Тому що вони, особливо телебачення, витягнуть з контексту те що їм потрібно.

-Вважаєте, що це було помилкою?

-Помилка того каналу що так висвітлив нас. Руслан Марцінків як сказав: “Приїхав “Інтер” і тепер  цей канал доводить до відома всі російські канали інформацію, яку будуть викручувати. Що  нами скористаються наші вороги”. Ми відповіли пану Руслану, що не хотіли, нам не потрібно щоб у нас поливали болотом. Ми ж не сподівалися що наше телебачення в такому ракурсі це все викрутить і хтось скористається з цього. Тому, нам дуже прикро.

То чи можна власне вважати конфлікт вичерпаним? Пані Світлана Долгова, директорка школи, заявила що заради спокою вона готова залишитися на посаді виконуючого обов'язків. Руслан Марцінків на зустрічі з батьками сказав що він згоден на те, аби вона була виконуючою обов'язків до кінця навчального року. Два питання: чи радився пан Руслан перед тим як погоджуватись на те аби вона залишилась виконуючою обов'язки з вами і чи це отой консенсус до якого потрібно було дійти чи будуть ще якісь рішення?

-Безперечно, ми радилися із мером - як вийти з цієї ситуації? Дійшли згоди, що в цій ситуації виконання обов'язків директора пані Світланою Долговою є найбільш конструктивним рішенням. Чи буде це завершення конфлікту? Чи сприятиме це налагодженню якогось такого конструктиву і злагоди - не знаю. Поясню чому. У минулу п'ятницю у школі №3, наскільки мені відомо, працювала Служба безпеки України. Справа в тому, що в учнів чи учениці одного з класів знайшли зошити із гімном Російської Федерації в триколором. Я не знаю як сприймати цю ситуацію. Чи то намагання когось далі розпалювати цей конфлікт. Чи то чиясь недбалість, чи то намагання, як кажуть, йти напролом в цій ситуації і ламати або владу об коліно, або громаду міста провокуючи її на якісь кроки, які комусь вигідні.

Любомир Зубик

Михайло Качанський